гностик
ГНО́СТИК, а, ч.
Послідовник гностицизму.
Продовжуючи ідеологічну традицію стародавніх грецьких філософів, гностики вбачали шлях спасіння винятково в отриманні якогось невідомого іншим таємного знання (з наук. літ.);
Гностики з давніх часів гуртувалися в родини не за кровними ознаками, а за духовними (М. Руденко);
Сюди прибув і еллін Ісідор, врятований гностиком Коліоном, послідовником славетного Валентина, відомого духовного учителя (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)