гнучко

ГНУ́ЧКО.

Присл. до гнучки́й.

Вулицею гнучко пройшла дівчина з коромислом через плече (М. Стельмах);

Линва йде під воду, гнучко, зміїсто, ніби навіки ховається в стрімкому потоці ріки (Ю. Бедзик);

Сучасні бібліотечні фонди є утвореннями, які гнучко реагують на зміни інформаційних потреб користувачів та їх пріоритетні інтереси (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гнучко — гну́чко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гнучко — Присл. до гнучкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнучко — ГНУ́ЧКО. Присл. до гнучки́й. Несподівано вулицею гнучко пройшла дівчина з коромислом через плече (Стельмах, Хліб.., 1959, 188); *Образно. Дівчина чутливо проникала в його настрій і якось гнучко потрапляла за бігом його невеселих думок (Вол.,Озеро.., 1959, 75).  Словник української мови в 11 томах