гнучко

ГНУ́ЧКО. Присл. до гнучки́й.

Несподівано вулицею гнучко пройшла дівчина з коромислом через плече (Стельмах, Хліб.., 1959, 188);

*Образно. Дівчина чутливо проникала в його настрій і якось гнучко потрапляла за бігом його невеселих думок (Вол.,Озеро.., 1959, 75).

Значення в інших словниках

1. гнучко — гну́чко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гнучко — Присл. до гнучкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнучко — ГНУ́ЧКО. Присл. до гнучки́й. Вулицею гнучко пройшла дівчина з коромислом через плече (М. Стельмах); Линва йде під воду, гнучко, зміїсто, ніби навіки ховається в стрімкому потоці ріки (Ю.  Словник української мови у 20 томах