гнучкий
ГНУЧКИ́Й, а́, е́.
1. Який легко згинається, гнеться.
Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина (І. Нечуй-Левицький);
З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець (О. Олесь);
[Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (О. Корнійчук);
// перен. Здатний легко змінюватися, багатий на відтінки (про голос, мову і т. ін.).
Широкі перспективи відкрито .. для вивчення багатої лексики і гнучкого синтаксису Шевченка (М. Рильський);
Вона співала романси, співала гнучким і глибоким голосом, співала про любов (В. Домонтович).
2. перен. Спроможний легко пристосовуватися до змінних обставин.
Уже закишіли змії підступності й злоби. Мечем не візьмеш їх, а тільки гнучкою мислю (Р. Іваничук);
Цього разу щодо моєї скромної й направду аполітичної особи було вигадано цілий план – гнучкий і багатоступеневий (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)