гнівний

ГНІ́ВНИЙ, а, е.

Який перебуває в стані гніву, охоплений гнівом.

Зоя .. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (О. Кобилянська);

Коли цю грань було перейдено, він ставав холодним, стримано, але непохитно гнівним і навіть злобливим (М. Бажан);

Ошаленілий, гнівний Хома гукав на льоту і людям, і коням, і моторам: – Швидше-бо, швидше! (О. Гончар);

// Який виражає гнів, перейнятий гнівом.

Олаф .. подав руку [Емілії] й тим же серйозним, стримано-гнівним тоном сказав: – Я прошу вибачення за своє поводження (В. Винниченко);

Його гнівний погляд обпік Альнпека (Р. Іваничук);

Я того ж дня написав до радіоредакції гнівного листа (В. Дрозд);

// перен. Загрозливо похмурий, грізний, бурний.

Гнівні вітри облягли село (К. Гордієнко);

В Ташані вода як синькою розведена, і сині хмари киплять у ній, миються гнівною хвилею, яку безупинно гонить свіжий вітер-весняк (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. гнівний — гні́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гнівний — -а, -е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву. || Який виражає гнів, перейнятий гнівом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнівний — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
4. гнівний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. гнівний — ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву. Зоя.. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (Коб., III, 1956, 488); На всіх континентах люблять пристрасного борця за щастя людей — гнівного Тараса Шевченка (Наука..  Словник української мови в 11 томах