гнівний

ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву.

Зоя.. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (Коб., III, 1956, 488);

На всіх континентах люблять пристрасного борця за щастя людей — гнівного Тараса Шевченка (Наука.., З 1961, 18);

*Образно. Гнівні вітри облягли село (Горд., І, 1959, 153);

// Який виражає гнів, перейнятий гнівом.

Гнівні слова Шевченка кликали в бій проти царизму, проти панів українських, польських, російських (Корн., Разом із життям, 1950, 6);

Урущак блиснув гнівним поглядом на зоотехніка (Горд., І, 1959, 551).

Значення в інших словниках

1. гнівний — гні́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гнівний — -а, -е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву. || Який виражає гнів, перейнятий гнівом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнівний — ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані гніву, охоплений гнівом. Зоя .. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (О. Кобилянська); Коли цю грань було перейдено, він ставав холодним, стримано, але непохитно гнівним і навіть злобливим (М.  Словник української мови у 20 томах
4. гнівний — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
5. гнівний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови