гнівно

ГНІ́ВНО.

Присл. до гні́вний.

– Невеликий пан – сам нап'єшся! – відказала гнівно Галя (Панас Мирний);

Ми стали на бій, гнівно стисши кулак... (І. Нехода);

Йому [В. Чкалову] грозили холод і тумани, і горами солоної води під ним шуміли гнівно океани і скаженіли, дибились льоди (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. гнівно — гні́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гнівно — Присл. до гнівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнівно — ГНІ́ВНО. Присл. до гні́вний. — Невеликий пан — сам нап’єшся! — відказала гнівно Галя (Мирний, IV, 1955, 28); Ми стали на бій, гнівно стисши кулак… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 13); *Образно. Йому [В.  Словник української мови в 11 томах