гній
ГНІЙ, гно́ю, ч.
1. вет., мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення.
Витягує гній із фурункулів гаряча маса з житнього борошна, свіжого вершкового масла та молока (з навч. літ.);
Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки .. виднілися в юрбі (О. Донченко);
На грудях бинти сповзли з рани, і гній засохся на ребрі (Є. Пашковський).
2. с. г. Суміш посліду або кізяку з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.
На великому розпутті, куди завжди звозили гній, .. стояла одним одна хатка (Панас Мирний);
Хлібороби, які мали в себе тягло, на вози накладали масний гній і вивозили на схили, на свої шматки полів (С. Чорнобривець);
Рiзко смердiло кiнським гноєм (Р. Федорів).
◇ (1) Як гно́ю – дуже багато.
– В цьому році вродило їх [груш і слив] як гною, не було де дівати (Є. Гуцало);
– В тебе Людка торгашка. У них грошей як гною (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)