гній
ГНІЙ (рідина, що утворюється внаслідок гнійного запалення), МАТЕ́РІЯ спец., ГНОЯ́КА розм.; КО́ПРА діал. (в очах). Він стояв у дверях.. в мокрих від крові й гною бинтах, вкритий холодним потом (О. Довженко); Віспяна матерія; Скинув (парубок) чобіт,.. одкинув ще якусь ганчірочку в гнояці.. З великого пальця так і слезиться (А. Тесленко); Очі взялися копрою.
ГНІЙ (органічне добриво), ПЕРЕГНІ́Й, ПОГНІ́Й діал., ОБІРНИ́К діал. Відомо — щоб краще родила земля, Потрібно возити гній на поля (С. Олійник); Коли до цього суглинку додати на ямку по два цебра чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (С. Донченко); На санях вивозили обірник на поле (І. Франко).
ДО́БРИВО (речовина, яку вносять у ґрунт для поліпшення живлення рослин і підвищення їх урожайності); ТУК (перев. мінеральне). І трудились люди вволю, І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай (Г. Бойко); Гній і туки, якщо їх вносять в рівній кількості за поживними речовинами, діють на врожай сільськогосподарських культур однаково (з журналу). — Пор. 2. гній.
Словник синонімів української мови