гній —
гній іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гній —
гною, ч. 1》 мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. 2》 с. г. Суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гній —
ГНІЙ, гно́ю, ч. 1. вет., мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. Витягує гній із фурункулів гаряча маса з житнього борошна, свіжого вершкового масла та молока (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
гній —
Без гною не раз поле вродить, але без ласки Божої — ніколи. Без Божої помочі нічого на світі не зробиться. Гній лежить, а Бог долю держить. Хоч лінивий, а має щастя. Де гною лопатка, там хліба букатка. Вигноєне поле краще родить. До гною, не треба строю.
Приповідки або українсько-народня філософія
гній —
ГНІЙ (рідина, що утворюється внаслідок гнійного запалення), МАТЕ́РІЯ спец., ГНОЯ́КА розм.; КО́ПРА діал. (в очах). Він стояв у дверях.. в мокрих від крові й гною бинтах, вкритий холодним потом (О. Довженко); Віспяна матерія; Скинув (парубок) чобіт,..
Словник синонімів української мови
гній —
Гній, гно́ю, гно́єві, гно́єм, в гною́; гної́, гної́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гній —
ГНІЙ, гно́ю, ч. 1. мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки.. виднілися в юрбі (Донч., III, 1956, 144).
Словник української мови в 11 томах
гній —
Гній, гною м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Словник української мови Грінченка