говоруха
ГОВОРУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до говору́н.
Цибелла же була ласуха, Для збитню рада хоть на все; До того ж страшна говоруха, О всякій всячині несе (І. Котляревський);
Обидві .. говорухи такі – що тільки слухай (Марко Вовчок);
– Як же в товаристві без неї? Перва співуха, говоруха вона (К. Гордієнко);
Бабуся була як писанка: маленька, кругленька, у вишитому полотняному платті і фартушку. А говоруха! (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)