гогіт

ГО́ГІТ, готу, ч.

Звуки, шум гоготання.

Яскраво палали підпалені ожереди соломи по дворах, і до гуркоту бою, до дитячого вереску, іржання коней, стогону і зойків влилися тріск і гогіт вогню (З. Тулуб);

Металічний лязк потонув у .. гоготі моторів, у витті пропелерів (Іван Ле);

Зараз вона [шеренга] була схожа на темну хвилю, що з шаленим гоготом котилася згори (М. Сиротюк).

Значення в інших словниках

1. гогіт — го́гіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гогіт — -готу, ч. Те саме, що гоготання і гоготіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гогіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
4. гогіт — ГО́ГІТ, готу, ч. Те саме, що гогота́ння і гоготі́ння. Металічний лязк потонув у .. гоготі моторів, у витті пропелерів (Ле, Клен. лист, 1960, 57); Яскраво палали підпалені ожереди соломи по дворах, і до гуркоту бою, до дитячого вереску, іржання коней...  Словник української мови в 11 томах
5. гогіт — Гогіт, готу м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (см. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.  Словник української мови Грінченка