годинниковий
ГОДИННИКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до годи́нник.
Столик Мічуріна був захаращений різним потрібним для роботи інструментом і частинами годинникових механізмів (О. Довженко);
На циферблаті заспанім, здаля По кругу йде годинникова стрілка (І. Нехода);
Годинникова браслетка наново вирiзьбила артистичну вузькiсть зап'ястка (О. Забужко);
// Признач. для виробництва, ремонту або продажу годинників.
Зрідка пробігав чорнявий, замурзаний хлопчик із годинникової майстерні (М. Йогансен);
На Київському годинниковому заводі освоєно випуск наручних кварцових годинників під українською торговельною маркою “Клейнод” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)