головань
ГОЛОВА́НЬ, я́, ч.
1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою; головач.
В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Ю. Збанацький);
Назустріч Чакові підвівся згорблений головань у дротяних окулярах (В. Нестайко);
// перен. Про рослину з великою квіткою чи плодом на верхівці стебла.
Гляньте .. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши (С. Васильченко).
2. Прісноводна риба родини коропових.
В ямах там отакенні окуні. На бистрині на плесах головані грають... (Ю. Логвин);
У Дністрі водяться стерлядь, в'язь, лящ, мінога українська, вирезуб, головань, судак та інші види риб (з навч. літ.);
У басейні Прип'яті практично зник головань через те, що там не залишилося субстрату, на якому він може нереститися (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)