головань
ГОЛОВА́НЬ, я́, ч.
1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою; головач.
В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Збан., Єдина, 1959, 61);
// перен. Про рослину з великою квіткою чи плодом на кінці стебла.
Гляньте.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши (Вас., II, 1959, 195).
2. Прісноводна риба родини коропових.
Словник української мови (СУМ-11)