головатий

ГОЛОВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який має велику голову (у 1 знач.).

Що за страшний був той дядько! Що за лихий! Мордатий, патлатий, рудий та головатий (І. Нечуй-Левицький);

Бувало, що за день йому щастило вловити й кілька рибин – головатих сомків чи якусь плотву (Іван Ле).

2. перен. Із великою квіткою чи плодом на верхівці стебла (про рослину).

На всьому квадраті городу – помідори, головата капуста, обважнілі соняшники (М. Рудь);

Біля Степуриного окопу – будяки головаті, татарник, цупкий петрів батіг та дика собача рожа цвіте (О. Гончар).

3. Наділений здоровим глуздом; розумний.

– Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти всього набрався? Ми от теж учимося, а куди нам до тебе... (І. Цюпа);

Головатий він був, цей доглядач, і тактовний: нікого не образив, навпаки, розумно полестив (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. головатий — -а, -е, розм. 1》 З великою головою (у 1 знач.). 2》 З великою квіткою чи плодом на кінці стебла (про рослину). 3》 Який має здоровий глузд; розумний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Головатий — Голова́тий прізвище  Орфографічний словник української мови
3. головатий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
4. головатий — ГОЛОВА́НЬ розм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Ч розм., ГОЛОВКО́ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм. В камеру заглянув одноокий головань (Ю.  Словник синонімів української мови
5. головатий — Голова́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. головатий — ГОЛОВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. З великою головою (у 1 знач.). Що за страшний був той дядько! Що за лихий! Мордатий, патлатий, рудий та головатий (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. головатий — Головатий, -а, -е 1) Съ большой головой, головастый. Такий здоровенний, головатий, банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156. Чужі діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої — як паненята. Ном. № 9240.  Словник української мови Грінченка