головатий
ГОЛОВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. З великою головою (у 1 знач.).
Що за страшний був той дядько! Що за лихий! Мордатий, патлатий, рудий та головатий (Н.-Лев., І, 1956, 74);
Бувало, що за день йому щастило вловити й кілька рибин — головатих сомків чи якусь плотву (Ле, В снопі.., 1960, 81).
2. З великою квіткою чи плодом на кінці стебла (про рослину).
На всьому квадраті городу — помідори, головата капуста, обважнілі соняшники (Рудь, Гомін… 1959, 125).
3. Який має здоровий розум; розумний.
— Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти всього набрався? Ми от теж учимося, а куди нам до тебе… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61).
Словник української мови (СУМ-11)