головонька

ГОЛО́ВОНЬКА, и, ж.

Пестл. до голо́вка 1, 4.

Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька лілеї (Т. Шевченко);

– Ото як проклятий Юрко з ордою добував Чигирина, то там десь і полягла його [Тимоша] головонька кучерява (Д. Мордовець).

Значення в інших словниках

1. головонька — голо́вонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. головонька — див. голівонька.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. головонька — див. голова  Словник синонімів Вусика
4. головонька — втопи́ти го́лову (до́лю) чию. Знівечити, занапастити життя собі або комусь (перев. нещасливим шлюбом). — І чого встряв сюди Чіпка?.. Уже яка мати, така й дочка: яблучко від яблуньки недалеко одкотиться... Утопить він свою голову, та й мою разом!...  Фразеологічний словник української мови
5. головонька — Голо́вонька, -ньки, -ньці; -воньки, -воньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. головонька — ГОЛО́ВОНЬКА див. голі́вонька.  Словник української мови в 11 томах
7. головонька — Головонька, -ки ж. 1) ум. отъ голова. 2) = головенька. Гн. II. 20.  Словник української мови Грінченка