голосисто
ГОЛОСИ́СТО.
Присл. до голоси́стий 2.
Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (С. Чорнобривець);
Дзвінко цюкали сокири, лунко перестукували молотки, і голосисто виспівувала циркулярка, яку притягли з колгоспної столярні (В. Нестайко);
Сердито й голосисто гуркотів цей промисловий агрегат, змайстрований мудрими руками діда Ілька (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)