голосисто
ГОЛОСИ́СТО.
Присл. до голоси́стий 2.
Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (С. Чорнобривець);
Дзвінко цюкали сокири, лунко перестукували молотки, і голосисто виспівувала циркулярка, яку притягли з колгоспної столярні (В. Нестайко);
Сердито й голосисто гуркотів цей промисловий агрегат, змайстрований мудрими руками діда Ілька (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосисто — голоси́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- голосисто — Присл. до голосистий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосисто — див. голосно Словник синонімів Вусика
- голосисто — ГОЛОСИ́СТО. Присл. до голоси́стий 2. А Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80); *Образно. Словник української мови в 11 томах