голосисто
ГОЛОСИ́СТО. Присл. до голоси́стий 2.
А Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80);
*Образно. Широко і голосисто проявився талант Галана — полум’яного публіциста-памфлетиста в роки Великої Вітчизняної війни (Ком. Укр., 8, 1962, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосисто — голоси́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- голосисто — Присл. до голосистий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосисто — ГОЛОСИ́СТО. Присл. до голоси́стий 2. Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (С. Словник української мови у 20 томах
- голосисто — див. голосно Словник синонімів Вусика