голосисто

ГОЛОСИ́СТО. Присл. до голоси́стий 2.

А Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80);

*Образно. Широко і голосисто проявився талант Галана — полум’яного публіциста-памфлетиста в роки Великої Вітчизняної війни (Ком. Укр., 8, 1962, 55).

Значення в інших словниках

1. голосисто — голоси́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. голосисто — Присл. до голосистий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосисто — ГОЛОСИ́СТО. Присл. до голоси́стий 2. Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (С.  Словник української мови у 20 томах
4. голосисто — див. голосно  Словник синонімів Вусика