голоштанник
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл.
Убога людина; бідняк.
– А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)