Значення в інших словниках
-
голоштанник —
голошта́нник іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
голоштанник —
-а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
голоштанник —
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк. – А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач).
Словник української мови у 20 томах
-
голоштанник —
БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл.
Словник синонімів української мови
-
голоштанник —
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк. — А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось… Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Ткач, Плем’я.., 1961, 50).
Словник української мови в 11 томах