голоштанник —
-а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голоштанник —
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк. – А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач).
Словник української мови у 20 томах
голоштанник —
див. бідний
Словник синонімів Вусика
голоштанник —
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк. — А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось… Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Ткач, Плем’я.., 1961, 50).
Словник української мови в 11 томах