голоштанник
ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк.
— А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось… Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Ткач, Плем’я.., 1961, 50).
Словник української мови (СУМ-11)