голубок
ГОЛУБО́К, бка́, ч.
Зменш.-пестл. до го́луб.
Мисливцеві видно, як переливається сліпуче сонце на сизій, аж дзеркальній спині .. голубка (О. Донченко);
Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб'ятні (І. Муратов);
Над образами, під стелею, папіровий [паперовий] голубок на волосині літав, розгорнувши білі крильця (А. Кащенко);
* У порівн. Мовить баба у кутку: – Я щедруха, я гладуха; В мене донечка красуха; Кучерявенький синок, Як той сизий голубок (Л. Глібов).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) [ті] голубки́, зі сл. жити – у повній злагоді, дуже дружно.
Подивись, як Бондаренко панькається тепер з своєю молодою жінкою. Наче ті голубки живуть (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)