голубок
ГОЛУБО́К, бка́, ч., розм. Зменш.-пестл. до го́луб 1.
Наслухавсь Голубок Шпакової дурниці, Аж крильця трусяться летіти до жар-птиці (Гл., Вибр., 1957, 114);
Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб’ятні (Мур., Піонер. слово, 1951, 105);
*У порівн. Мовить баба у кутку, — Я щедруха, я гладуха; В мене донечка красуха; Кучерявенький синок, Як той сизий голубок (Гл., Вибр., 1957, 287).
Словник української мови (СУМ-11)