голь
ГОЛЬ, і, ж., заст.
Голота.
За рідний край, за власний сон Він бився на Сулі. А з ним такая ж голь сама, Що їй – і виходу нема (І. Багряний);
Голь, а кожне норовить Вдати з себе лорда (Микола Чернявський);
– Чи така, як ви, голь потрібна комусь? (Д. Міщенко).
(1) Нещади́ма голь – дуже бідні люди; голота.
Стара супиться та все бурчить: – Нащо нам та голь нещадима здалася! (Марко Вовчок);
– Народ пливе до нас з усього краю... Нещадима голь! (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)