голяка
ГОЛЯКА́, присл., розм.
Без одягу; гольцем.
Малий голяка стрибав по мокрій траві за скелею, цокотів зубами і приказував: – А мені не холодно! А мені не холодно! (Ю. Логвин);
[Гола відьма:] І пудра й плаття нас ляка, То – баб'яче вже діло; Сиджу на цапі голяка – Любуйте всі на тіло! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
* У порівн. Звісив [Хаблак] наперед руки з паперовим жмутком і так стояв, ніби голяка перед медичною комісією (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)