голіруч

ГОЛІРУ́Ч, присл.

1. Не несучи нічого із собою.

Василиха спекла калачі, бо голіруч не годиться йти, хоч би й до панів (Н. Кобринська);

Тепер уже та бабця дибала без господарської сумки, голіруч... (Є. Гуцало);

// Без усяких пристосувань.

Козаки не мали під руками ані підойм, ані вірьовок і голіруч та на власних спинах виволікали з рову колоди й потрощені частини мосту (М. Старицький);

Беручи жарину голіруч з багаття, старий бородатий тесля оглянувся довкола (Л. Смілянський);

Полонені згрібають голіруч розтрушене сіно, всідаються на ньому неподалік од мене (Є. Доломан);

// Без зброї.

У козаків не було жодних засобів до оборони. Вони голіруч намагалися пробитися крізь польські лави (А. Кащенко);

Зброя, зброя .. Хоча чеські побратими й допомагали, та її все одно бракувало. Адже люди приходили в переважній більшості голіруч (Є. Куртяк);

Кинулися всі, як були, хто за оружжя, а хто й так голіруч і розметали весь двір варягові (П. Загребельний).

2. перен. Не докладаючи зусиль; легко.

– Хіба .. Охрім п'є? Такий смирняка [сумирний]?.. А чом же Тодоська його качалкою не почастує? Адже така була козир-дівка, хлопці голіруч і не приступай! (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. голіруч — голі́ру́ч прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. голіруч — (брати) голими руками; (іти) з голими руками; П. без зброї <�знарядь>.  Словник синонімів Караванського
3. голіруч — присл. 1》 Не несучи нічого з собою. || Без усяких пристосувань. 2》 Без зброї, не докладаючи зусиль; легко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. голіруч — бра́ти / взя́ти голі́ру́ч кого, що. Здобувати, долати кого-, що-небудь легко, без особливих зусиль. Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, а хто копає її в Сибіру (М. Коцюбинський); Дуже хитрого ворога важко взяти голіруч (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
5. голіруч — ЛЕ́ГКО (без труднощів, ускладнень), ПРО́СТО, ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО, ДЕ́ШЕВО, ГЛА́ДКО, НІПОЧО́МУ (НІПОЧІ́М) підсил., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РМА́ розм., ЗАДА́РОМ розм., НЕДО́ВГО розм., ЗАІ́ГРАШКИ розм., ЗАВИ́ГРАШКИ розм., ГЛАДЕ́НЬКО розм., ЛА́ТВО діал.  Словник синонімів української мови
6. голіруч — Голі́руч, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. голіруч — ГОЛІРУ́Ч, присл. 1. Не несучи нічого з собою. Василиха спекла калачі, бо голіруч не годиться йти, хоч би й до панів (Кобр., Вибр., 1954, 146); // Без усяких пристосувань. Беручи жарину голіруч з багаття, старий бородатий тесля оглянувся довкола (Сміл.  Словник української мови в 11 томах