гомофонія
ГОМОФО́НІЯ, ї, ж., муз.
Тип багатоголосся, за якого один із голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують його, акомпанують йому.
Гомофонія була художньо необхідною формою для оперної музики часів бароко (з наук. літ.);
Гомофонія сформувалася лише в епоху Відродження і потім швидко досягла свого розквіту (з навч. літ.).
△ (1) Унісо́нна гомофо́нія – виконання мелодії кількома голосами або інструментами в унісон.
Григоріанський хорал зазвичай виконують в унісонній гомофонії (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)