гомофонія

У музиці вид багатоголосся, при якому одна мелодична лінія домінує над акомпанементом (початок XVII ст.); поширена у класичному і романтичному стилі.

Значення в інших словниках

1. гомофонія — гомофо́нія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гомофонія — -ї, ж. Тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії; гомофонно-гармонічний склад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гомофонія — (від гр. homos — рівний і phone — звук, голос) — багатоголосний склад музики, в якому один з голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують, акомпанують йому.  Словник-довідник музичних термінів
4. гомофонія — ГОМОФО́НІЯ, ї, ж., муз. Тип багатоголосся, за якого один із голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують його, акомпанують йому. Гомофонія була художньо необхідною формою для оперної музики часів бароко (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. гомофонія — гомофо́нія (від гомо... і ...фонія) тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії.  Словник іншомовних слів Мельничука