гонка
ГО́НКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що гони́тва 1, 2.
Через кілька годин скаженої гонки по лісових хащах і бездоріжжю авто спинили озброєні лісовики (Іван Ле).
2. перев. мн. Те саме, що перего́ни.
Микось виріс, як дуб, захоплюється гонками велосипедними і бродить взагалі занадто багато (Леся Українка);
На Москва-ріці сьогодні відкриті парусні гонки (Н. Рибак);
Часто міняється погода, і спортсмен мусить бути готовим до цього. Одна невдала гонка може перекреслити все (з наук.-попул. літ.).
(1) Го́нка озбро́єнь – посилене готування країни до війни; мілітаризація.
– Гонка атомних озброєнь – самогубство для Америки! (Н. Рибак);
Злочинно виснажувати світову економіку гонкою озброєнь і нехтувати турботою про збереження середовища проживання людини (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)