гопак
ГОПА́К, а́, ч.
Український народний швидкий танець, одиночний, парний або груповий.
Земля двигтіла під його ногами. Краще від нього гопака ніхто не танцював у Заудайці (О. Десняк);
З вечора допізна гасаємо по всіх кутках села, де під будь-яке свято танці, гулі, де земля двигтить та куриться від гопаків та польок (О. Гончар);
Кресав гопак вогонь з-під підошов (Л. Костенко);
// Музика до цього танцю.
Василь заграв якогось гопака. Клим схопив Ганну, і пішли в танець (У. Самчук);
Музики вдарили гопака, він пішов у танець (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)