гопак
ГОПА́К, а́, ч. Український народний швидкий танець, одиночний, парний або груповий.
Земля двигтіла під його ногами. Краще від нього гопака ніхто не танцював у Заудайці (Десняк, 1, 1955, 406);
// Музика до цього танцю.
Музики вдарили гопака, він пішов у танець (Кучер, Трудна любов, 1960, 161).
◊ Гопака́ оддира́ти (сади́ти і т. ін.) — танцювати гопака із запалом.
Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Шевч., І, 1951, 78);
Микола не втерпів і почав проти Задерихвоста садити гопака (Н.-Лев., II, 1956, 232).
Словник української мови (СУМ-11)