горбастий

ГОРБА́СТИЙ, а, е.

1. Вкритий горбами (у 1 знач.); нерівний.

Потроху степ ставав хвилястий, наче з-під землі випинали горбасті спини передісторичних ящурів з рідкою шпичастою вовною кущиків (З. Тулуб);

Горбастий краєвид нагадував застигле море: зеленими хвилями набігала озимина, жовто виблискувала глинка, гарно і масно розляглися ріллі (Б. Харчук);

Сучасний Донецький кряж являє собою горбасту височину, гористий характер якої зберігся лише в окремих районах Нагольного кряжа та на узбережжі Дінця (з наук. літ.).

2. Те саме, що горба́тий.

На його ще не старому обличчі, з високими вилицями й дебелим, ледь горбастим носом, що спереду поринав у гречаний кущ вусів, застигла загадка (С. Добровольський);

Купила його [порося] на базарі дешево, принесла і в поли вдарилася: горбасте, ребра стирчать, як пруття в розсохлій корзині, вуха та хвіст поодморожувані (Ю. Мушкетик);

Феодосій Заболотний виступив наперед, одчайдушно шморгнув горбастим носом, поклав п'ятірню на запалу щоку (Ю. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. горбастий — горба́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. горбастий — -а, -е. Вкритий горбами (у 1 знач.); нерівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горбастий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
4. горбастий — ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. горбастий — ГОРБА́СТИЙ, а, е. Вкритий горбами (у 1 знач.); нерівний. Сучасний Донецький кряж являє собою горбасту височину, гористий характер якої зберігся лише в окремих районах Нагольного кряжа та на узбережжі Дінця (ГеоЛ. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. горбастий — Горбастий, -а, -е Холмистый. Горбастий цвинтарь у молодого лікаря, т. е. многіе умираютъ. Ном. № 13933.  Словник української мови Грінченка