горбовина
ГОРБО́ВИНА, и, ж.
Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість.
Одна часть тої річки має високі береги, а за тим горбовина, дальший біг річки розливаний в широкі багна (А. Чайковський);
На заваллю [заваллі], де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина: від лугу вимокла, на горбовині, ошмалена вітром, вимерзла (В. Бабляк);
Не одна є на Поділлі Сокіл-гора. Зеленим морем підіймаються вони поміж яруг і горбовин (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)