горбовина

ГОРБО́ВИНА, и, ж. Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість.

Не одна є на Поділлі Сокіл-гора. Зеленим морем підіймаються вони поміж яруг і горбовин (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 542);

На заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина: від лугу вимокла, на горбовині, ошмалена вітром, вимерзла (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 266).

Значення в інших словниках

1. горбовина — горбо́вина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. горбовина — -и, ж. Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горбовина — ГОРБО́ВИНА, и, ж. Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість. Одна часть тої річки має високі береги, а за тим горбовина, дальший біг річки розливаний в широкі багна (А.  Словник української мови у 20 томах
4. горбовина — див. вершина; висота; горб  Словник синонімів Вусика
5. горбовина — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм.  Словник синонімів української мови
6. горбовина — Горбовина, -ни ж. 1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. Г. Барв. 136. 2) Выпуклость на какой-либо вещи, напр. на древесномъ стволѣ. Волч. у.  Словник української мови Грінченка