горбкуватий
ГОРБКУВА́ТИЙ, а, е. Вкритий горбками.
Ліворуч тягся довгий, глибокий яр, а далі — поле, горбкуватий степ, вкритий чорною рядниною ріллі (Досв., Вибр., 1959, 193);
Вона [місцевість] ставала нерівна, горбкувата, сопки здіймалися за сопками (Донч., III, 1956, 360).
Словник української мови (СУМ-11)