горбкуватий
ГОРБКУВА́ТИЙ, а, е.
Вкритий горбками.
Ліворуч тягся довгий, глибокий яр, а далі – поле, горбкуватий степ, вкритий чорною рядниною ріллі (Олесь Досвітній);
Вона [місцевість] ставала нерівна, горбкувата, сопки здіймалися за сопками (О. Донченко);
// З горбинкою (про ніс).
Горбкуватий ніс Листопада націлився на Зарайського (Микита Чернявський);
Доброчинові здавалося, що він не раз уже бачив .. цей трохи горбкуватий видовжений ніс (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)