гордота
ГОРДО́ТА, и, ж., діал.
Гордість (у 3 знач.).
І вигуки жваві: – Нєх жиє! Віват! – Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький);
– Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)