гордота
ГОРДО́ТА, и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.).
І вигуки жваві: — Нєх жиє! Віват! — Лоскочуть гордоту сліпу королят (Стар., Поет. тв., 1958, 211);
— Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (Коб., І, 1956, 74).
Словник української мови (СУМ-11)