гордощі
ГО́РДОЩІ, ів, мн. Те саме, що го́рдість 2, 3.
Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов’ю (Фр., IV, 1950, 193);
—Ого-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! — з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Крот., Сини.., 1948, 56);
3 ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Март., Тв., 1954, 355);
Засліплена гордощами, шляхта навіть у думці не припускала визнання будь-яких людських прав за тими, хто не був уроджоним [шляхтичем] (Панч, III, 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)