гордощі
ГО́РДОЩІ, ів, мн.
Те саме, що го́рдість 2, 3.
Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов'ю (І. Франко);
З ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Л. Мартович);
– Ого-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! – З гордощами за коня притиснув Лимаренко (Є. Кротевич);
Засліплена гордощами, шляхта навіть у думці не припускала визнання будь-яких людських прав за тими, хто не був уроджоним [уродженим шляхтичем] (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)