гордування
ГОРДУВА́ННЯ, я, с.
Вияв зневаги, пихи.
Колишнє гордування, давня чванливість, – де це все поділося? (Марко Вовчок);
Тепер усі ті, що їми [ними] він гордував, були раді віддячити йому за те гордування лайкою чи глузуванням (Б. Грінченко);
Мар'яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)