гордівливий
ГОРДІВЛИ́ВИЙ, а, е.
Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний.
– Мій брат Лука теж був поет і романтик, – в голосі Степана зазвучали гордівливі нотки (І. Волошин);
// у знач. ім. гордівли́вий, вого, ч. Той, хто постійно пишається собою.
Гордівливий стоїть близько до хули, той, що хвалиться діяльною чеснотою, – близько до блуду, хто ж вихваляється мудрістю, – може потрапити в темні тенета незнання (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)