горлоріз
ГОРЛОРІ́З, а, ч., зневажл.
Бандит, убивця.
– Ти знаєш – він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський);
Невтомні підлабузники, зажерливі хапуги, пройдисвіти й горлорізи крутилися довкола султанського трону (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)