горнятко
ГОРНЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до горня́.
Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (М. Коцюбинський);
Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (О. Ільченко);
На столі горнятко стоїть з варениною старих буряків і свіжих трав (В. Барка);
* У порівн. У саду тридцять шість рядів аґрусу, .. груші сортові, мов ті горнятка на гілках (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)