горнятко —
горня́тко іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
горнятко —
-а, с. Зменш.-пестл. до горня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горнятко —
ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (М. Коцюбинський); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (О.
Словник української мови у 20 томах
горнятко —
ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (Коцюб., II, 1955, 22); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
горнятко —
Горнятко, -тка с. 1) ум. отъ горня. 2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. Kolb. I. 159. 3) — пщільне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405.
Словник української мови Грінченка